Колись нормальні люди хотіли камін, паркет і щоб у душі не било током. Ми ж із тобою тихенько мріяли максимум про кондиціонер, який не сиплеться грибком. А тепер, друже, в Україні новий еротичний фетиш: генератор на подвір’ї, зарядна станція на 3 кВт у коридорі, бак із водою в спальні та роутер, який тримається за життя міцніше, ніж будь-який наш колишній.
Ти виходиш у двір взимку, а там не двір, а виставка «Апокаліпсис-Експо». У сусіда дизельний, «тихий, як миша», у іншого бензиновий, що реве як трактор, але зате «дешевший, я по акції взяв». І всі ці коробки металу стали новими айфонами: хто голосніше гуде, той багатший. Ти вже не не спиш від звуку, а навпаки – засинаєш під це урчання як під білий шум. Бо коли генератор заглох, от тоді реально страшно. Тоді ти такий: «Все, почалось, де там мої консервації і сокира».
Український кіберпанк: від павербанків до богів локального світла
Так от, зарядні станції теж тихо еволюціонували з «павербанчика на 10k» в повноцінну електростанцію, яка важить як гріхи «Укрзалізниці» і коштує як однушка в бабці в райцентрі. Але зате, сука, ти тепер бог локального світла. До тебе приходять друзі з ноутами, котами, інгаляторами й очима «можна я в тебе пожити, поки блекаут», а ти – такий напівмесія, напівЖЕК – роздаєш ватти по блату.
Один знайомий взагалі зробив собі підвал-лофт: там світло від генератора, інтернет через Старлінк, вода в баках, диван, пледик, чайник і навіть яктус стоїть, щоб було що поливати. Коли він мені це показав, я зрозумів, що зомбі-апокаліпсису в Україні буде просто соромно. Бо наші зомбі будуть як мінімум із вайфаєм і теплим чаєм. А найсмішніше те, що все це не з фільму про виживання, а з розділу «типова двушка на Троєщині».
Запас води як валюта та інтенсив від «хуйла»: український побут у режимі Апокаліпсис-Експо
Окрема збочена любов – це вода. Раніше каністра вдома означала, що ти або дачник, або маніяк, який готується до кінця світу. Тепер усе інакше. Якщо в тебе немає хоча б трьох баків по 20 літрів, ти просто безвідповідальний ельф. Ти віриш у «та що там, дадуть по графіку». Поки «Київводоканал» десь там клянеться в стабільності, ти вже знаєш правду. Стабільне в цій країні тільки одне – твій запас води в коридорі. Ти кожного дня б’єшся об нього пальцями ніг, але ні за що не викинеш. Бо це тепер твоя особиста валюта, страховка і пенсійний фонд в одному флаконі.
В результаті середня українська квартира виглядає як склад ДСНС. Каністри, батареї, станції, дроти. Ще трохи, і тобі треба буде шукати не новий стіл, а новий маршрут. Будеш думати, як протиснутися від дверей до холодильника і не знеструмити половину екосистеми.
Дякуємо за апгрейд: як «узький мір» мимоволі підготував нас до кінця світу
І от тут, у фіналі всієї цієї постапокаліптичної комедії, дуже хочеться подякувати «винуватцю торжества». Без сосіян ми б ще років двадцять обговорювали доцільність резервного павербанка на 20k. А тепер ми можемо читати лекції НАТО. Ми знаємо, як жити без світла, води і нервів, але з працюючим вайфаєм і чайником. Виходить, путін зі своїм «встать с колен» зробив нам такий інтенсив по виживанню, що будь-який курс від GoIT виглядає як дитячий гурток «юний електрик».
Якщо завтра реально бахне глобальний апокаліпсис, половина планети буде бігати в паніці. Українці ж спокійно вмикатимуть свої генератори та наливатимуть чай з бака. Ми будемо в телеграмчику писати одне одному: «Ну шо, поїхали ще один сезон кінця світу. Ми вже підготовлені, дякуємо, хуйло, за апгрейд».
