Планувати життя в Україні довше, ніж на три місяці – це як складати шопінг‑лист у супермаркеті, який уже третій день горить по телевізору. Але ти такий стоїш із ручкою: через рік куплю собі авокадо, новий ноут і квиток в Карпати. Головне – не забути пакети для сміття.
У нас же стандартний пакет мрійника виглядає десь так: «З весни піду на спорт, з літа вивчу англійську, з осені зміню роботу». А потім між весною і літом влізає черговий сюрприз від держави, сусіда з «ремонтом до 22:00» і якогось умовного «не панікуйте, все під контролем». Після чого ти максимум плануєш, коли вже доп’єш цю банку валер’янки.
І от сидимо ми такі, герої всесвіту, обклеюємо холодильник стікерами «2026 – моя година». А 2026 рік тим часом пальцем по карті ще не вирішив, у якій він взагалі країні буде існувати.
Гра в лотерею з державою: чому твій Notion став меморіалом стабільності
Так от, найсмішніше, що ми продовжуємо грати в цю лотерею. Ми робимо собі «п’ятирічку», ніби ми не в Україні живемо, а в якійсь методичці з тайм‑менеджменту від людей, які в житті максимум чергу в поліклініці переживали.
Знайомтесь, головний винуватець цього цирку – наша улюблена держава Україна в особі Кабміну, Верховної Ради і всіх цих веселих людей. Вони кожні два місяці змінюють правила гри так, ніби в них сезонний абонемент на хаос.
Ти такий серйозний дорослий, сідаєш складати фінплан: тут у мене відпустка, тут курси, тут перший внесок на квартиру. А потім Мінфін прокидається не з того боку ліжка, Нацбанк вирішує погратися з курсом, і твій Notion перетворюється на меморіал «як я колись вірив у стабільність».
Іпотека як анекдот та віра в казки про державну вигоду
В результаті планувати кар’єру, кредити чи той самий переїзд «через рік» у нас звучить як чорний гумор. Це типу анекдоту, з якого всі сміються, а потім дивляться в підлогу.
У мене є знайома, яка чесно взяла іпотеку на 20 років і розписала собі все до пенсії. Вона навіть колір штор у дитячій на 2034‑й придумала. А через пів року їй банк підкинув новий договір з таким відсотком, що штори вже логічніше купувати одразу в морг – як універсальний аксесуар.
Тільки от незадача: їй ніхто не пояснив одну річ. У країні, де слово «тимчасово» живе довше, ніж будь-який уряд, підписувати щось довше, ніж на три місяці – це не про дорослість. Це про віру в казки рівня «державі вигідно, щоб нам було добре».
Екстремальний спорт планування: між відвагою та державним хаосом
В підсумку виходить така собі дивна комбінація. З одного боку, планувати на рік уперед у нас – це сміливість, бо ти реально кидаєш виклик системі, яка кожен квартал перевіряє, чи не розслабився ти там. З іншого – це чиста дурість. Бо ти добровільно погоджуєшся грати в гру, де правила пише Кабмін, а кубик кидає Верховна Рада, ще й із запізненням у два читання.
Але я не буду тут робити вигляд, що винні якісь абстрактні «обставини» чи «нестабільність ринку». Винен конкретно український державний апарат. Він десятиліттями будував таку систему, де будь-який довгостроковий план виглядає як особиста образа на бюрократію.
І поки ці товариші з Банкової й Грушевського будуть грати в свій вічний «реформуємо, але потім», кожен наш план довше, ніж на три місяці, буде одночасно актом відчаю і маленьким психічним розладом.
Життя на три місяці: реалізм у країні нічних правок
Тому мій єдиний висновок простий і без пафосу: планувати життя в Україні надовго – це сміливість рівня «я ще вірю, що держава колись стане нормальною». Але виглядає це з боку як дурість. Бо ти добровільно прив’язуєш свої мрії до людей, які не можуть стабільно протриматися на посаді навіть одну каденцію без скандалів.
Хочеш довгих планів – будь ласка. Але будь чесним із собою: ти не про «успішний успіх», ти про «я готовий кожні три місяці переписувати сценарій, бо хтось у Києві знову щось підмахнув о третій ночі».
І поки саме держава Україна в обличчі Кабміну та Верховної Ради продовжує перетворювати довгострокове планування на екстремальний спорт, у нас працює тільки один реалістичний план. Це жити на три місяці вперед, тримати чемодан напівзібраним і мати запасний варіант на випадок, коли черговий геній законодавства вирішить, що сьогодні – ідеальний день трохи підкрутити нам життя.
