В Україні з’явився новий підвид людини. Забудь про айтішників і стартаперів: тепер головний «альфа-самець» – це той, хто знає графік відключень краще, ніж власну дату народження.
Поки ми по-старому питаємо: «Буде сьогодні світло чи знову свічки діставати?», він дивиться на тебе так, ніби ти щойно запитав, де знаходиться Київ. Він спокійно видає аналітику рівня: «Друже, до 19:30 – офіційний кам’яний вік, потім сорок хвилин цивілізації, а далі знову романтика з ліхтариком».
У цей момент ти розумієш, що це вже не просто сусід Сашко, а ходячий human-API до серверів ДТЕК. У його голові більше часових слотів, ніж презентацій у Мінцифри.
При цьому в самій Одесі люди вже восьму добу варять макарони на свічці і гріють кота власним диханням. А десь у Дніпрі генератори ревуть так, що риба в річці вже проситься на сушу. Тільки от незадача: світло чомусь стабільно є там, де рахують кеш, а не там, де звичайна бабка стоїть у черзі на воду.
Енергетичний Alt+F4: як «чемоданчик» Міндіча перетворив нас на шаманів із графіками ДТЕК
Вся ця історія з «новим типом інтелекту» виглядає особливо феєрично, якщо згадати наш спільний квест: «виживи без електрики, але заплати за тариф, як за люкс на Мальдівах».
Поки в Threads народ жартує, що ДТЕКу пора відгризти шматочок світла від своїх «золотих проводів» для Одеси, головний герой енергетичного цирку – пан Міндіч – давно прожав Alt+F4 по всій Україні. Він акуратно спакував чемоданчик із грошима, які мали піти на модернізацію системи, і упиздував за кордон так спритно, що будь-який айті-Мавроді нервово курить збоку.
У результаті замість нормальних підстанцій ми маємо обгорілі трансформатори, замість резервів – дірку в бюджеті, а замість розвитку – Telegram-канали з графіками. Отой самий «просвітлений» сусід тепер переписує їх у зошит, наче готується до екзамену з виживання в постапокаліпсисі.
Тепер усі до нього ходять, як до шамана з барабаном. Тільки замість «коли піде дощ?» люди смиренно питають: «Коли можна ввімкнути пралку, щоб вона не здохла посеред віджиму?».
Гра в «вгадай коли буде 220»: підсумки енергетичного сюрреалізму
У підсумку маємо абсурдну картину: звичайні люди еволюціонували до рівня ходячих диспетчерів «Укренерго». Тепер секс, робота, душ і пельмені плануються виключно по часових слотах – «якщо раптом дадуть світло».
Натомість справжній «енергетичний геній» епохи – пан Міндіч – еволюціонував до статусу професійного туриста. Схема проста: забрав гроші, залишив країну в темряві й тепер десь під пальмами розповідає про своє «ефективне управління ризиками».
Коли наступного разу доведеться сидіти в повній тиші під виття сусідського інвертора, дивлячись на останні 3% заряду в телефоні, варто пам’ятати: винен не всесвіт і не абстрактні сили «нагорі». Не винен навіть бідний оператор кол-центру ДТЕК.
Винен цілком конкретний персонаж, який перетворив життя мільйонів на гру «вгадай, коли буде 220». Можна скільки завгодно романтично казати, що темрява загартовує, але по факту вона лише підсвічує очевидне.
Поки такі «туристи» не повернуть усе вивезене, максимумом для країни лишатиметься не стабільна енергосистема, а сусід-оракул із ліхтариком.
Сьогодні людина з блокнотом і розкладом відключень офіційно виконує роботу цілого міністерства. І це найкраща ілюстрація того, куди нас привів цей «ефективний менеджмент».
