Кар’єра – це не шлях, не покликання і не всесвітня місія. Це твій грьобаний цінник на прилавку. Просто з роками тебе переклеюють із полиці «акція, бери два – отримай вигорання в подарунок» у відділ «преміум, але бажано не чіпати без потреби».
І ти такий стоїш, наче розумний: із трьома сертифікатами, курсами з лідерства і книжкою про продуктивність. А по факту ти – як пачка ковбаси. Вчора був по знижці, сьогодні вже «фермерський делікатес», а завтра – прострочка, яку HR тихенько викине в смітник під назвою «оптимізація штату».
Так от, оця вся казочка від LinkedIn про те, що ти «будуєш шлях, шукаєш себе та ростеш як професіонал» – це така ж хуйня, як мотиваційні промови від CEO. Він навіть імен своїх людей не пам’ятає, зате дуже любить слово «таланти».
Цифровий маркетплейс: ціна за «кілограм мозку»
Сучасні професійні мережі перетворилися на цифровий базар, де досвід виставляється, як товар на вітрині. Замість опису реальної людини там красуються теги «Strong communication skills» та «Team player», а замість індивідуальності – позначка «open to relocation».
Ми часто думаємо, що оновлюємо профілі для самопрезентації, але насправді лише поліруємо етикетку. Це робиться для того, щоб великі корпоративні структури могли зручніше оцінити ринкову вартість спеціаліста.
У цій системі все має свою логіку обсягів. На старті кар’єри фахівців розглядають «оптом»: ніхто не вдивляється в деталі, головне – доступність. На середньому рівні вже починають оцінювати «культурний фіт» та амбітність, бо ціна зростає.
Досвідчений професіонал стає схожим на преміальний продукт: його всі хочуть, але куплять лише тоді, коли вдасться знайти компроміс між бонусами та готовністю «горіти продуктом», а не тільки чекати на виплату.
Ринкова корекція: між «цінностями» та оффером
Часто те, що ми називаємо підвищенням, є лише екстреною ринковою корекцією. Коли людина приходить із пропозицією від конкурентів, раптом виявляється, що її «відданість місії» оцінюється значно вище, ніж ще вчора.
У такі моменти система утримання персоналу включає режим «ключового спеціаліста». Хоча раніше питання про індексацію могли ігноруватися тижнями. Наявність оффера змушує менеджмент терміново «перекручувати цінник», як це роблять у супермаркетах, побачивши дешевший аналог на сусідній полиці.
Найсмішніше, що нескінченні курси, конференції та престижні сертифікати – це не завжди про внутрішній розвиток. Часто це просто апгрейд упаковки. Це потрібно для того, щоб у цифровій базі спеціаліст виглядав не як «звичайний інженер», а як дорогий актив із «пристрастю до складних рішень». Фактично – той самий товар, але вже у яскравій подарунковій коробці.
Цифровий штрихкод: чому кар’єра – це просто гра цінників
Тільки от незадача: з віком і досвідом твій цінник росте, а сенсу в цьому атракціоні не додається взагалі. Це просто зростання вартості, наче у шматка заліза на маркетплейсі. Заробітків уже цілком вистачає не лише на шаурму, а й на відпустку без кредитів. В арсеналі з’являється купа розумних слів та вміння легко пояснити різницю між архітектурою та архітектором.
Проте, коли тебе вчергове «перекуповують», усередині не стає ні тепліше, ні світліше. Це просто ще одна цифра в контракті. Цифрові платформи перетворили цей процес на гру: «онови навички, додай гучне слівце, підніми очікувану зарплату». Здається, ніби ти реально качаєш ігрового персонажа, а не свій штрихкод для наступного роботодавця.
Легенда про шлях та страх «моральної застарілості»
У підсумку вся ця легенда про «побудову кар’єри» розсипається до одного простого питання, яке ніхто не хоче ставити вголос.
Якщо ти – товар, то навіщо тобі всі ці мотиваційні дописи?
Адже вся гра насправді крутиться навколо того, хто тебе купить, за скільки і що буде, коли ринок вирішить, що ти вже не трендовий, а «морально застарілий спеціаліст 35+».
І тут питання навіть не до конкретних сервісів, а до самої моделі професійних соцмереж. Вони продали всім красиву казку про «шлях», а за фактом створили зручний каталог із цінами. Це глобальна вітрина, з якої системі максимально зручно вибирати, кого саме сьогодні поставити до станка.
